Формування інклюзивної культури в закладах освіти
Ірина Мінакова, старший викладач кафедри РПЗСЖ

Поняття “розумне пристосування” застосовуються в різних сферах для подолання бар’єрів, які виникають у конкретної людини. Цей принцип спрямований на досягнення індивідуальної справедливості з урахуванням людської гідності та самостійності. Відмова в розумному пристосуванні є дискримінацією.

Розумне пристосування може застосовуватися, коли в особи виникає певна ситуація, яка потребує втручання. Ми розглядаємо в цій статті поняття розумне пристосування в галузі освіти й потреб дітей із різними функціональними порушеннями, інвалідністю.

Відповідно до Закону України “Про освіту”, розумне пристосування – це запровадження, “якщо це потрібно в конкретному випадку, необхідних модифікацій і адаптацій із метою забезпечення реалізації особами з особливими освітніми потребами конституційного права на освіту нарівні з іншими особами”.

Приклади розумного пристосування в школі:

  • зміна місця класу (з третього поверху на перший);
  • забезпечення різних форм комунікації в класі;
  • використання матеріалів у альтернативних форматах;
  • надання послуги перекладу жестової мови;
  • використання підйомника;
  • застосування допоміжних технологій у навчанні, під час іспитів, ЗНО;
  • надання учням додаткового часу під час складання контрольних робіт, ЗНО;
  • використання альтернативних способів оцінювання тощо.
Принципи та структура універсального дизайну навчання — інклюзивного дизайну

У 1970 році американський архітектор Майкл Біднер висунув ідею, що функціональний потенціал кожної людини посилюється, коли знімаються довколишні бар’єри — фізичні та ментальні. Американський архітектор Рон Мейс почав використовувати термін «універсальний дизайн» з 1997 року.

  • Універсальний дизайн в освіти — це дизайн предметів, навколишнього середовища, освітніх програм та послуг, що забезпечує їх максимальну придатність для використання усіма особами без необхідної адаптації чи спеціального дизайну (Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 N 2145-VIII).
  • Універсальний дизайн освіти – це підхід, що забезпечує філософську основу для розроблення широкого спектру навчальних продуктів та довкілля з урахуванням потреб усіх учнів із самого початку. Це стосується не тільки аспектів освітнього процесу: навчальної програми, навчального плану, оцінювання знань, методів викладання, шкільного дизайну, бібліотеки, спортивних майданчиків, гуртожитків, веб-сайтів, інструкцій, але й шляхів реформування публічного управління освітою осіб з особливими потребами.
  • Принципи універсального дизайну:
    • принцип рівності та доступності середовища для кожного
    • гнучкість у використанні середовища
    • простота та інтуїтивність використання незалежно від досвіду, рівня освіти користувачів, мовленнєвого рівня та віку
    • сприйняття інформації, незважаючи на сенсорні можливості користувачів
    • терпимість до помилок користувачів – дизайн зменшує можливі наслідки несподіваних і ненавмисних дій
    • не призводить до втоми – дизайн розраховано на незначні фізичні ресурси користувачів.
    • наявність необхідного простору при різних підходах донавчання, незважаючи на фізичні особливості та мобільність користувача.
  • Структура універсального дизайну (UDL-UniversalDesignforLearning) заснована на таких принципах:
    • використання різноманітних методів для представлення інформації, легкого сприйняття та розуміння інформації,
    • надання учням альтернативних способів діяти і демонструвати те, що вони знають,
    • використання інтересів учнів, пропонуючи вибір навчального змісту та способів мотивування учнів, пропонуючи різні рівні складності.
  • Універсальний дизайн освіти не суперечить іншим методам і практикам. Він фактично включає і підтримує багато сучасних, заснованих на дослідженнях підходах до навчання, таких як:
    • спільне навчання (групова робота),
    • диференційоване навчання,
    • оцінка, заснована на успішності,
    • навчання в процесі реалізації проекту,
    • мультисенсорне навчання,
    • теорія множинного інтелекту,
    • принципи навчання, орієнтовані на учня та ін.